Вплив співвідношення затверджувача

Вплив співвідношення затверджувача Зі швидким економічним зростанням виробництво та споживання сталі швидко зросли, і вся металургійна промисловість також зазнала швидкого зростання. У той же час через різні причини пошкодження обладнання та брухту через корозію сталі щороку це приносить величезні економічні втрати та марну витрату ресурсів та енергії. Таким чином, антикорозійна техніка для сталевих застосувань привертає все більше уваги. Корозія сталі в основному пошкоджується дією навколишнього середовища. Під час корозії хімічні або електрохімічні багатофазні реакції відбуваються на поверхні сталі, щоб перевести метал в іонний стан, механічні властивості металевого матеріалу, такі як міцність і в’язкість, знижуються, а внутрішня структура руйнується. Скорочують термін служби обладнання та навіть призводять до утилізації обладнання. У техніці захисту від корозії сталі існує багато методів і способів запобігання корозії металу. На сьогоднішній день використання антикорозійних покриттів є найважливішим, ефективним, економічним і найпоширенішим методом боротьби з корозією. Серед них антикорозійні властивості епоксидної ґрунтовки є особливо помітною для захисту сталі від корозії.

Епоксидна грунтовка з високим вмістом твердої речовини складається з двох компонентів, А та В. Компонент А використовує епоксидну смолу бісфенол А як основний плівкоутворюючий матеріал, а компонент В є поліамідним затверджувачем. Поліамідний затверджувач містить активні аміногрупи та може зшиватися з епоксидними групами в епоксидній смолі при кімнатній температурі з утворенням стабільної та щільної мережевої структури, завдяки чому покриття має хороші адгезійні та антикорозійні властивості. Теоретична доза поліамідного затверджувача розраховується відповідно до n (епоксидна група): n (активний водень) = 1: 1. Після змішування епоксидної грунтовки з високим вмістом твердої речовини з різними дозами затверджувача плита виготовляється та поміщається при температурі і коробку контролю вологості для затвердіння, відносну вологість регулюють до 50%, а адгезію всього покриття перевіряють після його повного затвердіння. Коли кількість затверджувача менша за теоретичне значення, епоксидна група в епоксидній смолі не може повною мірою брати участь у реакції зшивання та не може утворювати щільну сітчасту структуру, тому адгезія надзвичайно погана, особливо кількість затверджувача становить половину теоретичного значення. У той час це показало цілий феномен розшаровування. Коли кількість затверджувача в 1,0-1,2 рази перевищує теоретичне значення, все покриття демонструє хорошу адгезію. Коли кількість затверджувача в 1,5 рази перевищує теоретичне значення, адгезія зменшиться. У застосуванні, всебічно враховуючи різні фактори, дозування розробленого затверджувача зазвичай в 1,0 ~ 1,2 рази перевищує теоретичне значення.